не дай мені загубитись, не дай мені просто піти
я можу об долю розбитись і тебе вже ніколи не знайти.
я шукатиму тебе в зорях нічного неба, у сонці, яке щойно зійшло, ти можеш скільки хочеш разів казати «не треба», але серце моє вже давно на пошуки пішло. я шукатиму тебе у квітках і в плодах дерев, гадатиму на пелюстках, обіцяю, без перерв. я шукатиму у ведмежих берлогах і на стовбурах повних змій, буду битися з жахливими монстрами /з твоїх нічних жахіть/ на порогах і слідувати за аріадниною ниткою з твоїх вій. ти вартуєш усіх синців на моєму тілі, розбитих вщент рук. у каміні рештки старих фотографій зотлілі, моє сердцебиття стало найбільшою з мук. я шукатиму тебе на дахах старих будинків, на шосе. я побудую графіки, діаграми, таблиці твоїх вчинків, напишу на мільйон сторінок есе, автостопом доберусь до Варшави, я буду там, куди тільки коли-небудь потяги вирушали. за день на Еверест, виглядаючи тебе з вершини, обійду пішки весь Бухарест. я спитаю в кожної пташини чи не зустрічала бува, «ні, я не вірю, вона жива».
я побіжу за тобою в хащі Тайги, перепливу весь Льодовитий, розриваючи його береги, волаючи твоє ім'я, як несамовитий. я власноруч розломаю мости, перенесу гори, я розірву обличчя моєї самоти, яка є ти, будь ласка, лиш скажи...
я шукатиму тебе на усіх планетах, а Всесвіту не втримати мене у своїх тенетах.
я вперше візьму в руки хрест
буду падати на коліна, здіймаючи руки догори, стираючи з вологих губ білий слід /побічний ефект припадків - піна/, благати Бога про тебе будь-якої пори, ти - усі мої ранки. ти - усі мої вечори. я помираючи віддамся в руки Пандори, обміняю своє життя - на твоє, не залякають мене ніякі безчесні метадори, ми просто знаходимося зараз на етапі «фойє».
Боже, будь ласка, дай їй шанс,
я готовий віддати себе як аванс.
15/11/16
